Связаться Зв'язатися

Житло для ВПО: тимчасова споруда або будівля? Нові процедури розміщення

Нагадуємо, що 9 червня 2022 року набрав чинності Закон України №2254-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо першочергових заходів реформування сфери містобудівної діяльності». 

Серед іншого, Закон регулює порядок будівництва і розміщення житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Ми провели аналіз Закону і знайшли для вас відповіді на питання:

Як ми повідомляли раніше, 9 червня 2022 року набрав чинності Закон України №2254-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо першочергових заходів реформування сфери містобудівної діяльності». Серед іншого, Закон регулює порядок будівництва і розміщення житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Тимчасова споруда vs будівля для тимчасового проживання ВПО. У чому різниця?

Згідно «Прикінцевих положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасовою спорудою для життєзабезпечення населення є малоповерхова (висотою до двох поверхів) швидкомонтована споруда з полегшених конструкцій (мобільна (інвентарна), збірно-розбірна, контейнерного або комбінованого типу тощо), яка задовольняє встановлені Кабінетом Міністрів України мінімально необхідні вимоги для життєзабезпечення внутрішньо переміщених осіб та може бути демонтована і переміщена з подальшим повторним використанням або без такого використання. (Розділ V доповнено пунктом 9-2 згідно із Законом № 2254-IX від 12.05.2022).

Водночас згідно статті 181 Цивільного кодексу України: «До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.» Отже, тимчасова споруда не може бути об’єктом нерухомого майна за ознакою можливості його переміщення.

Таким чином, основні відмінності між будівлями і спорудами для ВПО:

  • Тимчасові споруди для життєзабезпечення населення, на відміну від будівель, не є об’єктами будівництва в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та об’єктами нерухомого майна в розумінні Цивільного кодексу України;
  • Тимчасовим спорудам не присвоюється адреса, будівлям – присвоюється;
  • Щодо тимчасових споруд використовуються терміни «розміщення», «зведення», «монтаж», а щодо будівель для тимчасового проживання – «будівництво».

Порядок розміщення тимчасових споруд для ВПО

Згідно статті 92 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення здійснюється на підставі затвердженої схеми розміщення таких споруд. ​

Схема розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення (далі – схема розміщення) – це документація у вигляді текстових та графічних матеріалів, якою визначаються планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення щодо розміщення, зведення (монтажу), безпечної експлуатації, демонтажу (з можливістю подальшого переміщення та повторного використання або без такого використання) тимчасових споруд для життєзабезпечення населення та інженерних мереж, необхідних для функціонування таких споруд, а також необхідні ресурси і витрати коштів (кошториси). 

Схема розміщення розробляється у формі електронного документа та вноситься до Реєстру будівельної діяльності у форматі, визначеному Кабінетом Міністрів України у Порядку ведення електронної системи.

Схема розміщення розробляється архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, або під його керівництвом.

Кошторис обов’язково розробляється тільки у разі розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення за рахунок коштів державного або місцевого бюджету. В інших випадках розроблення кошторису не є обов’язковим.

Схема розміщення може розроблятися за відсутності та за невідповідності положенням містобудівної документації на місцевому рівні.

Схема розміщення розробляється за рішенням відповідного сільського, селищного, міського голови або начальника військової адміністрації населеного пункту.

Схема розміщення не підлягає експертизі та стратегічній екологічній оцінці, розгляду архітектурно-містобудівною радою та громадському обговоренню.

Схема розміщення погоджується уповноваженим органом містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради (у випадках, визначених частиною другою статті 13 Закону України “Про архітектурну діяльність”, – уповноваженим органом містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації) і затверджується відповідним сільським, селищним, міським головою або начальником військової адміністрації населеного пункту.

Склад, зміст та порядок розроблення, погодження, оприлюднення схеми розміщення, а також вимоги до тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, їх зведення, перенесення, демонтажу встановлюються Кабінетом Міністрів України (наразі такі підзаконні акти не прийняті).

У разі якщо фактичне розміщення тимчасових споруд, здійснене відповідно до цього пункту, не відповідатиме положенням схеми розміщення після її затвердження, розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення підлягає приведенню у відповідність із схемою розміщення.

На період дії правового режиму воєнного стану, надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях та протягом одного року після його припинення розміщення тимчасових споруд для ВПО допускається на земельних ділянках будь-якої категорії, крім земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення, земель лісогосподарського призначення без зміни їх цільового призначення. ​

Будівництво будівель для тимчасового проживання ВПО: особливості

Розміщення на земельних ділянках будівель для ВПО здійснюється відповідно до цільового призначення земельних ділянок.

Згідно п. 9-3 розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (зі змінами ЗУ №2254-IX від 12.05.2022) під час дії правового режиму воєнного стану для будівництва (нового будівництва, реконструкції) будівель для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб допускається встановлення та зміна цільового призначення земельної ділянки без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеним відповідною містобудівною документацією, за винятком:

  • природоохоронних та ландшафтно-рекреаційних територій; 
  • земель історико-культурного призначення; 
  • земель водного фонду; 
  • а також крім випадків, якщо згідно з містобудівною документацією на території відповідної земельної ділянки передбачено розміщення об’єктів освіти, охорони здоров’я, культури, соціального забезпечення, житлово-комунального господарства, цивільного захисту, військових та інших оборонних об’єктів, лінійних об’єктів інженерно-транспортної та енергетичної інфраструктури, меліоративних систем. 

Будівництво таких будівель здійснюється для забезпечення тимчасовим житлом внутрішньо переміщених осіб з числа працівників підприємств, переміщених (евакуйованих) із зони бойових дій, а також осіб, які належать до соціально незахищених верств населення.

Зміна цільового призначення земельної ділянки в такому випадку здійснюється за умови, якщо розміщення на земельній ділянці відповідних об’єктів не призведе до порушення обмежень у використанні земель, у тому числі у сфері забудови та охорони культурної спадщини, вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та інших нормативних документів, обов’язковість застосування яких встановлена законодавством. 

У такому разі, а також у випадку, якщо на території, на якій розташована відповідна земельна ділянка, відсутня затверджена містобудівна документація на місцевому рівні, рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки приймається на підставі мотивованого висновку уповноваженого органу містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради (у випадках, визначених частиною другою статті 13 Закону України “Про архітектурну діяльність”, – уповноваженого органу містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації) про можливість розміщення на земельній ділянці відповідного об’єкта.

Висновок про можливість/неможливість розміщення на земельній ділянці відповідного об’єкта надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту про його надання. 

Запит про надання висновку направляється з використанням електронної системи щодо земельних ділянок приватної власності – власником земельної ділянки.

У разі якщо у висновку уповноваженого органу містобудування та архітектури визначена неможливість розміщення відповідного об’єкта на земельній ділянці, – такий висновок повинен містити посилання на обмеження у використанні земель, які порушуються таким розміщенням, та/або на конкретну норму (статтю, частину, пункт) нормативно-правового акта, будівельних норм чи іншого нормативного документа, обов’язковість застосування якого встановлена законодавством, що унеможливлює розміщення відповідного об’єкта на земельній ділянці. 

Висновок виготовляється з використанням електронної системи.

Такий висновок вважається особливим видом містобудівних умов та обмежень, є підставою для проектування об’єкта будівництва і зберігає чинність до завершення будівництва об’єкта. 

За наявності висновку про можливість розміщення на земельній ділянці відповідного об’єкта:

  • отримання замовником будівництва містобудівних умов та обмежень не вимагається;
  • допускається проектування об’єкта будівництва до завершення процедур щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Подальша забудова земельної ділянки здійснюється за її цільовим призначенням, визначеним на підставі висновку уповноваженого органу містобудування та архітектури, з дотриманням містобудівних умов та обмежень, зазначених у такому висновку, без урахування функціонального призначення території, визначеного містобудівною документацією

У разі якщо під час дії воєнного стану або протягом шести місяців з дня його припинення або скасування на підставі висновку не розроблено проектну документацію на будівництво та не отримано право на виконання будівельних робіт, такий висновок як особливий вид містобудівних умов та обмежень втрачає чинність, про що в Реєстрі будівельної діяльності автоматично програмними засобами електронної системи вносяться відповідні відомості. 

Містобудівна документація на місцевому рівні підлягає взаємоузгодженню з існуючою забудовою, що склалася внаслідок реалізації положень цього пункту, протягом трьох років з дня припинення або скасування воєнного стану на відповідній території.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дякуємо!

Очікуйте дзвінка на протязі години

Ми в соц. мережах

Мы в соц. сетях